Самбір. ДНЗ № 15 "КАЗКА"
 
_

Сторінка психолога

СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

 

 

 

 

Як розвивати здібності у дошкільнят?

З самого народження не обмежуйте творчу та рухову активність дитини.

Купуйте іграшки для розвитку тактильних відчуттів, координації рухів, дрібної моторики.

Усіх без винятку дітей цікавлять предмети домашнього ужитку. Якщо вони безпечні для малюка, дозвольте йому з ними погратися. Таким чином, діти пізнають навколишній світ.

Як можна частіше читайте дитині вірші, казки та різні дитячі захоплюючі історії. Дуже добре для розвитку дітей сприяє дитяча та класична музика.

Купуйте дитині розвиваючі ігри та набори для дитячої творчості. Малювання, ліплення, пазли та різноманітні конструктори — головні ваші помічники в розвитку здібностей у дітей дошкільного віку.

Виїжджайте з дитиною на природу. Гуляйте по лісу, збирайте шишки і жолуді, нарвіть букет польових квітів. Покажіть йому річку або джерело. Нехай він вчиться пізнавати і любити природу не тільки по картинках.

Дивіться разом з дитиною добрі дитячі мультфільми і документальні фільми про природу і про тварин. Після перегляду діліться враженнями і пояснюйте епізоди, які дитина не зрозуміла.

Придбайте декілька пізнавальних дитячих енциклопедій. Приділіть увагу тим темам, які особливо подобаються дитині. Розбирайте щовечора хоча б по одній сторінці з енциклопедії.

 

 

 

 

 

 

 

Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку?

Як саме сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

Отже відбувається адаптація  що це таке?

АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нових обставин.

А для дитини дошкільний заклад і є новим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий простір індивідуальних реакцій, характер яких залежить:

  1. від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини,
  2. від сімейного ставлення,
  3.  від умов перебування в дошкільному закладі.

Саме ви, батьки, маєте пам'ятати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини у дошкільному закладі!

 

Діти в укритті без батьків: що дати із собою та як заспокоїти

 

Щоразу під час повітряної тривоги діти, які навчаються очно, спускаються в укриття разом зі своїми вчителями чи вихователями. В укриттях може не бути світла, там буває прохолодно. А ще, там немає батьків, які є для дітей опорою.

Що зробити батькам для спокою дітей, коли вони не поруч із ними, читайте в колонці дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз.

Зокрема, про те:

  • чому в дітей виникає істерика в укритті;
  • що дати дитині із собою для більшого спокою;
  • які ігри та вправи допомагають знизити тривожність.

Сьогодні дізналася одразу про дві подібні історії. Діти з дитячого садочка під час тривоги перебувають в укритті. Там немає світла, діти плачуть від страху, а дорослі, чи не знають, як заспокоїти дітей, чи самі розгублені. Дитина приходить додому – у неї істерика.

ЩО ДАТИ ДИТИНІ ІЗ СОБОЮ

  • Якщо дитина маленька й у неї немає телефону та можливості включити на ньому ліхтарик, важливо підготувати для неї окрему річ, яка світиться: ліхтар, лед-свічку, іграшку-нічник, гірлянди (новорічні ліхтарики на батарейках). Навчіть дитину включати та виключати цю річ. Скажіть, що нічого страшного, якщо щось загубиться чи зламається;
  • іграшку, яку можна прикріпити до одягу (як дармовис), чи яку можна обійняти: це може бути іграшка на липучках, або та, яка кріпилася б на ґудзик;
  • пляшку з водою (типу спортивної пляшки-поїлки);
  • поп-іт, чи безпечну “жмакалку”.

НА ЧОМУ ФОКУСУВАТИСЯ

Удома з дітьми ми звертаємо увагу на:

  • знання: що може / буде відбуватися, чому ми йдемо в укриття. Раджу слухати / дивитися пісню-руханку “Крокуй до укриття”;
  • емоції: даємо підтримання в емоціях – використовуємо фрази: “це дуже неприємно; це справді страшно, особливо, коли темно; я б точно злякалась – ти така/такий молодець, так мужньо тримаєшся; а що ти робив…);
  • дії: “а знаєш, що можна робити, коли страшно / темно / сумно”.

Удома ми разом співаємо, читаємо вірші, граємо в ігри, які б діти могли відтворити без нас. Також ми робимо вправи: вчимо робити “потягушки”, щоби знімати спазм м’язів та проводити прості дихальні практики.

Наприклад, найпростіша вправа – кит: скласти руки в кулачки, і робити гучний видих через отвір. Пальці: руки в кулачках – вдих, стискаємо ще сильніше кулак, видих – розпрямляємо великий палець, вдих – кулачки крім великого пальця стиснуті – видих, розпрямляємо вказівний пальчик і так усі пальці по черзі.

СТВОРЮЄМО РИТУАЛИ БЛИЗЬКОСТІ

Цілуємо в долоньку і просимо, щоби дитина прикладала долоньку, якщо буде сумувати за нами, до щічки, до животика… (ідея з книги “Поцілунок у долоньці”).

Даємо послухати своє серце й перекладаємо руку на серце дитини. Серце завжди каже: “люб-лю”.

Торкаємося “кнопочок любові” (вигадуємо, де на тілі місця – “скарби любові” (долонька, плече, лікоть). Дитина сама може торкнутися до цієї кнопочки.

У коментарях теж “підкинули” прекрасну ідею: вранці малювати на руці один одному сердечко чи сонечко, щоби можна було торкнутися.

Звичайно, увагу та напругу дітей важливо скеровувати.

Для вихователів та вчителів є й онлайн-курси, і дописи та розробки з іграми, у які можна грати в укритті.

Діти, у яких є телефони, не мають звикати до того, що коли вони відчувають дискомфорт чи небезпеку, то завжди користуються телефонами – грають в ігри, дивляться відео. Це створює непродуктивну звичку. Нам важливо змінювати, перемикати активності.

Коли дитина повертається додому, нормально, якщо вона буде перезбуджена. У маленької дитини може бути істерика. Вона так робить “видих” усієї напруги й намагається його зробити “в нас”. Вона зможе стабілізуватися, завдяки нашій стійкості, спокійному диханню, розумінню, що з нею відбувається.

Дитина може ходити за нами “хвостиком”, намагатися “вжатись, втиснутись” у нас і якщо в дорослих є сили, було б добре потримати дитину біля серця, обійняти, створити, наче кенгурятку, гаманець.

Якщо дитина завмирає – ми спонукаємо її до дій (можливо, вона зможе з нами зробити вечерю).

Світлана Ройз, дитяча й сімейна психолог

 

 шість порад про те, як розмовляти з дітьми про війну і поводитися під час воєнного стану.

  • Намагайтеся максимально демонструвати спокій.
  • Поясніть кожен крок та ваші плани. Якщо ви прямуєте в бомбосховище або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше.
  • Особливу увагу приділіть тому, щоб розповісти, як ви робите все для їхньої безпеки. Дитина повинна розуміти, що вона повністю під вашим захистом. Також варто пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки чи вчителі, без суперечок.
  • Відволікайте дитину іграми, жартами, розмальовками, уроками, танцями тощо. Говоріть про побутові речі, звичні для нашого минулого життя. Читайте вголос.
  • Практикуйте разом із дітьми квадратне дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих-затримка дихання-видих-затримка дихання.
  • Також психологи радять намагатися якнайбільше обіймати дитину, зайвий раз тримати за руку, гладити по голові та цілувати. Це заспокоює навіть дорослих.

Нагадаємо, експерти ЮНІСЕФ розробили спеціальний порадник для вчителів, який пропонує низку активностей для різних вікових груп, які можна організувати для дітей, щоб допомогти їм емоційно та фізично впоратися з перебуванням у бомбосховищі під час повітря ної тривоги. Активності містять креативні завдання зі створення стендапів, музики, малюнків тощо.